Геологічні небезпечні явища

Землетруси – коливання земної кори, що виникають у результаті вибухів у глибині землі, розламів шарів земної кори, активної вулканічної діяльності. Підземний удар викликає пружні коливання (сейсмічні хвилі), що поширюються по землі у всіх напрямках. Область землі, із якої виходять хвилі землетрусу, називають центром, а розташовану на поверхні землі ділянку — епіцентром землетрусу.

Звичайно коливання земної кори спостерігаються у вигляді поштовхів, їхня кількість і проміжки часу між ними можуть бути різноманітними і малопередбаченими. Інтенсивність землетрусу вимірюється в балах за шкалою Ріхтера, а в останні роки наша країна та ряд європейських держав використовують 12-бальну міжнародну шкалу МБК-64 (табл. 2.1).

Таблиця 21 Характеристика землетрусу за дванадцятибальною системою

МБК-64

Бал Сила землетрусу Коротка характеристика
1 Непомітний струс грунту Відмічається тільки сейсмічними приладами
2 Дуже слабкі поштовхи Відмічається сейсмічними приладами. Відчувають тільки окремі люди, які знаходяться в повному спокої
3 Слабкий Відчуває лише невелика частина населення
4 Помірний Розпізнається за легким дрижанням віконних шибок скрипом дверей і стін
5 Досить сильний Під відкритим небом відчувають багато людей у середині будинків — всі. Загальний струс будівлі коливання меблів. Маятники годинників часто зупиняються. Тріщини віконного скла і штукатурки. Просинаються ті хто спав
6 Сильний Відчувають всі. Картини падають зі стін. Окремі шматки штукатурки відколюються
7 Дуже сильний Пошкодження (тріщини) в стінах кам’яних будинків. Антисейсмічні а також дерев’яні будови не пошкоджуються
8 Руйнівний Тріщини на схилах і на сирому ґрунті. Пам’ятники зрушують з місця або падають. Будинки сильно пошкоджуються
9 Спустошливий Сильне пошкодження і руйнування кам’ яних будинків. Старі дерев’ яні будинки перекошуються
10 Нищівний Тріщини в ґрунті інколи до метра шириною. Зсуви обвали зі схилів. Руйнування кам’яних будівель
11 Катастрофічний Широкі тріщинки в поверхневих шарах землі. Численні зсуви і обвали. Кам’яні будинки майже повністю руйнуються. Сильне викривлення залізничних рейок
12 Сильно

катастрофічний

Змінив ґрунті досягають великих розмірів. Численні тріщини обвали зсуви. Виникнення водоспадів відхилення течи річок утворення загат на річках озерах. Жодна споруда не витримує

Інтенсивність землетрусу зменшується до периферії зони катастрофи Осередки землетрусів знаходяться на глибині 30—60 км, а інколи на глибині до 700 км Залежно від причин і місця виникнення землетруси поділяються на тектонічні, вулканічні, обвальні і моретруси. Вони охоплюють великі території і характеризуються руйнуванням будівель і споруд, під уламки яких потрапляють люди, виникненням масових пожеж і виробничих аварій, затопленням населених пунктів і цілих районів, провалом населених пунктів при обвальних землетрусах, руйнуванням і змиванням населених пунктів хвилями цунамі, негативною психологічною дією Землетруси характеризуються магнітудою.

Магнітуда — міра загальної кількості енергії, що випромінюється при сейсмічному поштовху і формі пружних хвиль. Характеристика її інтенсивності наведена у таблиці 2.2.

Таблиця 2.2. Характеристика інтенсивності магнітуди

Магнітуда по Ріхтеру Максимальна інтенсивність відповідно Типові ефекти
2,0 і нижче І-ІІ Як правило, не відчувається населенням
3,0 III Відчувається деякими людьми у будівлях, пошкодження відсутні
4,0 ІУ-У Відчуває більшість людей, пошкодження будівель відсутні
5,0 УІ-УП Незначні пошкодження будівель, тріщини у стінах
6,0 УІІ-УІІІ Помірні пошкодження значні тріщини в слабких стінах, падіння незакріплених пічних труб
7,0 ІХ-Х Значні пошкодження, руйнування будинків поганої будови, тріщини у міцних будівлях

8,0 і вище

ХІ-ХІІ

Повне руйнування будівель

Вулканізм — сукупність явищ, зумовлених проникненням магми з глибини землі на її поверхню. Матеріальні втрати від вивержень вулканів досить значні знищення будівель, селищ тощо. Активні вулкани виділяють пари ртуті, вміст якої в атмосферному повітрі під час виверження зростає на 1-2 порядки. Це призводить до виникнення геохімічних аномалій, шкідливих для здоров’я людини, отруєння газами при вулканічних виверженнях; ураження людей і руйнування будівель уламками вулканічних гірських порід; ураження людей і виникнення осередків пожеж у населених пунктах від вулканічної лави.

Основними характеристиками вулканів є:

лавові потоки – складаються з розплаву гірських порід, які розігріті до температури 900-1000 °С. Залежно від складу гірських порід лава може бути рідкою або в’язкою. Швидкість потоку лави може бути від декількох сантиметрів до декількох кілометрів на годину;

тефра – це уламки застиглої лави більш давніх від поверхневих гірських порід і роздробленого вулканічного матеріалу, що утворює конус вулкану;

вулканічні грязьові потоки складаються з вулканічного потоку, змішаного з водою;

вулканічні повені — це потоки води, які утворюються внаслідок бурхливого танення снігу і льодовиків від викидів вулкану.

- пекуча вулканічна хмара — це суміш розпечених газів і тефри. Лавини – швидкий, раптовий зсув вниз снігу та (або) льоду стрімкими схилами гір, який загрожує життю і здоров’ю людей, завдає шкоди об’єктам

Рис. 2.1. Наслідки землетрусу

економіки та довкіллю. (Внаслідок перевантаження схилів снігом відбувається послаблення структурних зв’язків у середині снігової товщі або їх спільної дії). Лавини виникають на схилах з крутизною від 15 до 50°. Швидкість — основна характеристика лавини і може досягати 100 м / с. Сила удару лавини досягає 40 т/м2, а при наявності чужорідних включень – до 200 т/м2. Розміри лавин характеризуються масою або об’ємом, який коливається в межах від кількох десятків і до мільйонів кубометрів снігу. Небезпека снігових лавин проявляється у вигляді безпосередньої ударної дії на людей та на перешкоди (споруди, будівлі, системи життєзабезпечення), знищення лісових масивів. При цьому спостерігається значна кількість травмувань та людських жертв.

Провалювання земної поверхні — це просідання ґрунту внаслідок різного роду геологічних процесів. Найбільш розповсюджене в місцях розміщення карстових порід. Посиленню виникнення карстових воринок може сприяти осушення території. В деяких областях України ступінь ураженості карстовими процесами сягає 60-100% території. При цьому, характерними є явища карбонатного, сульфатного, соляного карсту. Особливу небезпеку викликають

ділянки розвитку відкритого карсту (вирви, колодязі, провалля), при цьому в землі

Рис. 2.2. Наслідки зсуву

виникають тріщини, в які провалюються будівлі, споруди, транспортні засоби.

Зсуви – це зміщення вниз по косій під дією сил тяжіння великих ґрунтових мас, що формують схили гірських річок, озерних та морських терас. Зсуви є одним із найнебезпечніших і дуже поширених природних явищ що може бути викликане як природними, так і штучними (антропогенними) причинами. До природних відносяться: збільшення крутизни схилів, підмив їх основи морською чи річковою водою, сейсмічні поштовхи та інше. Штучними причинами є: руйнування схилів дорожніми канавами, надмірним виносом грунту, вирубкою лісів, неправильним вибором агротехніки для сільськогосподарських угідь на схилах та інше. Згідно з міжнародною статистикою, до 80% сучасних зсувів пов’язано з діяльністю людини (антропогенний фактор). Зсуви формуються переважно на ділянках зволожених і виникають при крутизні схилу 10° і більше. На глиняних грунтах при надмірному зволоженні вони можуть виникати і при крутизні 57°.

За глибиною залягання зсуви бувають: поверхневі (1 м), мілкі (5 м),

глибокі (до 20 м), дуже глибокі (понад 20 м); за типом матеріалу: кам’яні (граніт, гнейс) та грунтові (пісок, глина, гравій), а залежно від потужності вони поділяються на: малі (до 10 тис. м ), великі (до 1 млн. м ), дуже великі (понад 1 млн. м ). Зсуви можуть бути активними і неактивними. На активність впливає гірська порода схилу, що складає основу зсуву, а також наявність вологи. Швидкість руху зсуву становить від 0,06м/рік до 3 м/сек, (шкала швидкості руху дана у табл. 2.3). Обвали, осипи – це відривання і катастрофічне падіння великих мас гірських порід, їх дроблення і скочування з круч, урвищ та схилів. Обвали природного походження спостерігаються у горах, на берегах морів, обривах річкових долин. Це – результат послаблення зв’язаності гірських порід під дією процесів вивітрювання, підмиву, розчинення та дії сил тяжіння, їх виникненню сприяє геологічна будова місцевості, наявність на схилах тріщин та зон дроблення гірських порід.

Таблиця 2.3

Шкала швидкості руху зсуву

Гранична швидкість Оцінка руху
3,0 м/с Надзвичайно швидко
0,3 м/хв. Дуже швидко
1,5 м/доб. Швидко
1,5 м/міс. Помірно
1,5 м/рік Дуже повільно
0,06 м/рік Надзвичайно повільно

Найчастіше (до 80%) сучасні обвали пов’язані з антропогенним фактором.

Вони виникають, в основному, при неправильному проведенні робіт, під час будівництва та гірських розробок.

Осип – це нагромадження щебеню чи грунту біля підніжжя схилів.

Абразія – це процес руйнування хвилями прибою берегів морів, озер та водосховищ. Абразійний процес найбільш поширений або Чорноморському узбережжі.

Гідрологічні надзвичайні ситуації

Повінь — це затоплення значної частини суші внаслідок підняття води вище звичайного рівня. Виникають під час тривалих злив та в результаті танення снігу, вітрових нагонів води, при заторах та зажерах. Вони супроводжуються затопленням значних територій і викликають необхідність часткової евакуації людей і тварин, завдають відчутних матеріальних збитків. Призводить до руйнування будівель та споруд розташованих у прибережній зоні. Рівні води під час весняних повеней на рівнинних річках зростають більш повільно, але й небезпека негативних наслідків існує довше. Слід пам’ятати, що у зоні затоплення можуть опинитись і хімічно небезпечні об’єкти, що збільшує небезпеку.

Основними характеристиками повені, паводку, а також катастрофічного затоплення є:

- чисельність населення, що може опинитися в зонах затоплення;

- чисельність населених пунктів, які потрапляють у зони затоплення;

- протяжність залізничних і автомобільних доріг, які потрапляють в зони затоплення;

- кількість об’єктів економіки, що потрапляють у зони затоплення;

- кількість мостів і тунелів, які затоплюються;

- площа сільськогосподарських земель, які затоплюються та кількість загиблих сільськогосподарських тварин.

Цунамі – це довгі хвилі, які можуть виникати в результаті підводиш землетрусів, а також вулканічних викидів або зсувів на морському дні.

Хвиля цунамі може бути непоодинокою, оскільки дуже часто – це серія хвиль з інтервалом в одну і більше годин. Можливі масштаби наслідків цунамі визначаються балами

Кількість балів Масштаб явища
1 Дуже слабке
2 Слабке
3 Середнє
4 Сильне
5 Дуже сильне

Сель – раптово сформований внаслідок різкого підйому води в руслах гірських річок, грязьовий потік. Причинами виникнення селевих потоків майже завжди бувають сильні зливи, інтенсивне танення снігу та льоду, прорив гребель водоймів, а також землетруси та виверження вулканів.

Рис. 2.3. Евакуація населення з затоплених районів

Виникненню селів сприяють і антропогенні фактори: вирубування лісів і деградація ґрунтів на гірських схилах, вибухи гірських порід при прокладанні доріг, роботи у кар’єрах. До селевого басейну відноситься гірська територія з прилеглими схилами, на яких знаходяться складові зруйнованих гірських порід, всі його витоки і русла, водозбір, а також район його дії. Процес виникнення і розвитку селів проходить у три етапи: перший – нагромадження в руслах селевих басейнів рихлого матеріалу за рахунок вивітрювання гірських порід та гірської ерозії; другий — переміщення рихлих гірських матеріалів гірськими руслами із підвищених ділянок у нижчі; третій — розосередження селевих виносів у гірських долинах. Рух селів — це суцільний потік із каміння, бруду та води. Вони складаються із твердих матеріалів (10-75% від об’єму) і рухаються зі швидкістю від 2 до 10 м/сек. Об’єми селевого потоку можуть сягати сотні тисяч — мільйони метрів кубічних, а розміри уламків — до 3—4 м у поперечнику і масою до 100-200 тонн. Передній фронт селевої хвилі створює “голову”, висота якої може досягати 25 м.

Затори, зажори. В період льодоходу, зазвичай, спостерігається поява заторів (захаращування русла річки льодом) або зажорів (нагромадження нутріводного льоду, який утворює льодову пробку), які, в свою чергу, викликають додаткове підвищення рівня води та затоплення нової території. Крім того, при прориві водою перешкоди, може з’являтися хвиля, яка створить небезпеку раптового затоплення території, що розташована нижче за течією. Затори найчастіше виникають на річках, що прямують із півдня на північ, оскільки південні ділянки раніше звільняються від льоду і льодохід, який почався, зустрічає на своєму шляху перешкоду у вигляді льодоставу. Зажори виникають в передльодоставний період або взимку (при наявності незамерзаючих ділянок річки).

Підвищення ґрунтових вод. Одним із негативних явищ є підвищення ґрунтових вод та підтоплення внаслідок цього значних територій. Розвиток

цього процесу на міських територіях залежить від низки причин і факторів: втрати води із водоносних комунікацій, неорганізований поверхневий стік, ліквідація або погіршення фільтраційних властивостей ґрунтів природних дренажних систем (ярів, балок, русел невеликих річок тощо), зменшення випаровування у зв’язку з асфальтуванням, баражний ефект фундаментів, трас колекторів, тунелів. Однією з найважливіших причин підтоплення земель є гідротехнічне будівництво, яке призвело до перерозподілу річкового стоку та перекриття природних шляхів дренування ґрунтових вод. Основною причиною підтоплення сільськогосподарських угідь стало будівництво зрошувальних мереж при несвоєчасному введенні дренажних споруд.

Все це призводить до таких негативних наслідків, як забруднення підземних вод, підвищення вологості і погіршення санітарного стану територій, засолення і заболочування ґрунтів, вимокання зелених насаджень, зниження урожайності сільськогосподарських угідь, деформація будівель і споруд, виникнення таких процесів, як зсуви, просади, карст, обвали.

Метеорологічне небезпечні явища

Найбільш розповсюджені метеорологічні небезпечні явища, які не потребують якихось специфічних природних умов (море, гори та т. п.) і можуть мати місце на будь-якій території.

Зливи серед стихійних явищ є найчастішими. Вони спостерігаються щорічно і поширюються на значні території. Випадання великої кількості опадів призводить до появи інших небезпечних явищ таких, як селі, зсуви, підтоплення територій, повені. В теплий період року сильні дощі можуть супроводжуватися градом, грозою.

Град – це атмосферні опади у вигляді частинок льоду неправильної форми, розміром від 5 до 55 мм і більше. Град наносить велику шкоду сільському господарству, знищуючи посіви та промисловому овочівництву, знищуючи скло у теплицях.

Сильна спека — це утримання високої температури тривалий час, що супроводжується температурою вище 30°. Такі температури мають негативний вплив на стан здоров’я людей, особливо з серцево-судинними захворюваннями.

Суховії — це вітри з високою температурою і низькою відносною вологістю повітря. При цьому посилюється випаровування, що при нестачі вологи у ґрунті часто призводить до в’янення та загибелі рослин.

Посуха – тривала та значна нестача опадів, частіше при підвищеній температурі та низькій вологості повітря, що викликає зниження запасів вологи у ґрунті, і як наслідок – погіршення росту, а іноді і загибель рослин.

Ураган — вітер руйнівної сили і великої тривалості, швидкість якого більше 32 м/сек. Найважливішими характеристиками урагану є швидкість вітру, шляхи руху, розміри та побудова ураганів, середня тривалість дії урагану. Оцінюється ураганний вітер у балах згідно зі шкалою Бофорта (табл. 2.4).

Таблиця 2.4 Шкала Бофорта для визначення сили вітру

Бал Швидкість вітру, м/сек Характеристика вітру Дії вітру
0 0-0,5 Штиль Повна відсутність вітру. Дим із труб піднімається вертикально.
1 0,6-1,7 Тихий Дим із труб піднімається під кутом.
2 1,8-3,3 Легкий Рух вітру відчувається обличчям. Шелестить листя.
3 3,4-5,2 Слабкий Шелестить листя, коливаються дрібні гілки. Розвиваються легкі прапори.
4 5,3-7,4 Помірний Коливаються гілки дерев. Вітер піднімає пил і папір
5 7,5-9,8 Свіжий Коливаються великі гілки і сучки. На воді з’являються хвилі.
6 9,9-12,4 Сильний Коливаються великі гілки. Гудять телефонні дроти.
7 12,5-15,2 Міцний Коливаються невеликі стовбури дерев. На морі піднімаються хвилі, які піняться.
8 15.3-18,2 Дуже міцний Ламаються гілки дерев. Важко йти проти вітру.
9 18,3-21,5 Шторм Невеликі руйнування. Зриваються шифер і черепиця.
10 21,6-25,1 Сильний шторм Значні руйнування. Дерева вириваються з корінням.
11 25,2-29,0 Жорстокий шторм Великі руйнування.
12 Понад 29,0 Ураган Призводить до спустошливих наслідків.

Вихрові бурі – складні утворення, що обумовлені циклонічною діяльністю і розповсюджуванням на великій площі. Вони поділяються на пилові, непилові, сніжні і шквальні бурі. Ураганні і штормові вітри взимку часто призводять до виникнення снігової бурі, в результаті якої виникають значно менші руйнівні наслідки. Пилові або піщані бурі засипають сільськогосподарські

угіддя, будинки, споруди, дороги та інше. Шквальні бурі характеризуються раптовістю і нерідко великою руйнівною силою, іноді супроводжуються сильними опадами.

Циклони – область низького тиску в атмосфері, причому мінімум тиску знаходиться у його центрі. Погода під час циклонів переважно похмура з сильними вітрами. За своїми властивостями, походженням та наслідками вони схожі на тропічні урагани.

Шквали – це різке короткочасне (хвилини і десятки хвилин) посилення вітру, іноді до 30-70 м/сек, із зміною його напрямку, найчастіше це явище спостерігається під час грози.

Смерчі – найменш досліджене, але найбільш руйнівне явище. Це атмосферний вихор, що виникає у грозовій хмарі та розповсюджується у вигляді темного рукава або хоботу (частіше декількох) за напрямком до поверхні суші або моря. Він супроводжується грозою, дощем, градом і якщо досягає поверхні землі, майже завжди наносить значні руйнування, вбираючи у себе воду та предмети, що трапляються на його шляху, піднімаючи їх високо над землею і переносячи на значні відстані. Смерч вважається стихійним явищем, якщо максимальна швидкість вітру в ньому складає 25 м/сек, і більше, а для акваторій – 30 м / сек. Розміри смерчу складають: у поперек 5-10 км, іноді до 15 км; у висоту 4-5 км, іноді до 15 км. Воринка – основна складова смерчу і являє собою спіральний вихор, який складається з повітря, яке надзвичайно швидко обертається з домішками води, пилу тощо. Швидкість обертання повітря у воронці досягає 600—1000 км/год., а іноді 1300 км/год. Середня швидкість переміщення смерчу — 50-60 км/год., іноді може досягати до 240 км/год.

Руйнівну дію цієї стихії можна порівняти з дією ударної хвилі ядерної зброї. В стародавніх літописах зазначається, що в ті часи смерчі (“великі бурі, яких ніколи не чутно”) відбувалися 2-3 рази на століття. Звичайно смерчі завдають значних збитків господарству і призводять до людських жертв.

Пилові бурі – це складні атмосферні явища, що характеризуються переносом пилу та піску сильними та тривалими вітрами, що знищують поверхню ґрунту. Типове явище у зораних степах, яке наносить значну шкоду сільському господарству. Висота підйому пилу може досягати 2-3 км, але найчастіше це -1 — 1,5 км. У зимово-весняний період спостерігаються сніжно-пилові бурі.

Сильні снігопади і заметілі — це випадання великої кількості снігу за короткий час. Внаслідок сильних снігопадів утворюються снігові заноси. Вони бувають настільки сильними, що мають характер стихійних лих, при цьому на тривалий час зупиняється рух на автомобільних та залізничних шляхах, порушується нормальне життя населених пунктів. Окремі кучугури сягають висоти чотириповерхового будинку. Для людей, які знаходяться на відкритій місцевості, велику небезпеку становлять заметілі. Крім того, під час снігових буранів та при зниженні температури після снігопадів спостерігається поява обледеніння на мережах енергопостачання та зв’язку, що може призвести до їх обриву.

Сильні морози. В Україні сильними вважають морози, що сягають 30 °С і нижче.

Ожеледь — це намерзання переохолоджених крапель дощу або туману. Виникає на земній поверхні та на предметах при намерзанні переохолоджених крапель дощу або туману, частіше при температурі повітря трохи нижче О °С. Визначальним фактором небезпечності ожеледі є не стільки інтенсивність, скільки тривалість цього явища. Сильна ожеледь триває близько 12 годин, іноді до 2 діб.

Тумани — це явища, що погіршують видимість на шляхах, створюють завади для роботи різних видів транспорту, сприяють забрудненню повітря. Сильні тумани спостерігаються, в основному, у холодну половину року.

І

Природні пожежі

Пожежі — це неконтрольований процес горіння, що стихійно виникає і розповсюджується в навколишньому середовищі і супроводжується інтенсивним виділенням тепла, диму та світловим випромінюванням, що створює небезпеку для людей і завдає шкоду об’єктам господарської діяльності та навколишньому середовищу. Вони поділяються на лісові і торф’яні пожежі.

Лісові пожежі виникають, головним чином, з вини людини та внаслідок дії деяких природних чинників (грози, вулканічної діяльності). Вогонь може швидко розростися і, підхоплений вітром, стати вогненним валом, що знищує на своєму шляху все живе і перетворює ліси в нежиттєздатні пустелі. При цьому, виникає реальна загроза для населених пунктів, життя людей, домашніх тварин, матеріальних цінностей. Найбільш небезпечними бувають жаркі та сухі літні дні з відносною вологістю повітря – 30-40%. Залежно від характеру горіння, швидкості розповсюдження вогню та розмірів пошкодження лісу розрізняють чотири категорії лісових пожеж: низові (або низинні), верхові (або повальні), підземні (торф’яні або ґрунтові) та пожежі дуплистих дерев. Найбільш розповсюджені низові пожежі, частка яких складає близько 80% з усіх випадків можливих пожеж.

Низові (низинні) пожежі виникають у результаті згорання хвойного підліску, живого надґрунтового покриву (моху, лишайника, трав’янистих рослин, напівчагарників і чагарників) та мертвого покриву або підстилки (опалого листя, хвої, кори, сушняку, хмизу, бурелому, гнилих пнів), тобто рослин та рослинних залишків, розташованих на ґрунті або на невеликій висоті (1,5— 2 м). Полум’я має висоту до 50 см, швидкість розповсюдження вогню невелика -100-200 м/год., а при сильному вітрі – до 1 км у рівнинній місцевості та від 1 до 3 км на схилах.

Верхові лісові пожежі виникають із низових і відмінність їх у тому, що згоряє не тільки надґрунтовий покрив, але й нижні яруси дерев та крони жердняків. Однак, можуть бути ще й вершинні пожежі, коли вогнем

знищуються лише крони дерев. Але без супроводу низинної пожежі, вони довго продовжуватися не можуть. Під час верхових пожеж виділяється багато тепла. Висота полум’я при цьому становить 100 м і більше В таких випадках вогонь перекидається на значні відстані, іноді на декілька сотень кілометрів, тому що швидкість пожежі зростає до 8-25 км/год.

Рис 2 4. Ліквідація низинної лісової пожежі

За площею, яка охоплена пожежею, лісові пожежі також поділяються на класи (табл. 2.5).

Таблиця 2.5

Класифікація лісових пожеж

№ за.п. Клас лісової пожежі Площа, яка охоплена вогнем, га
1 Загоряння 0,1 – 0,2
2 Мала пожежа 0,3 – 2,0
3 Невелика пожежа 2,1 – 20
4 Середня пожежа 21 – 200
5 Велика пожежа 201 – 2000

Катастрофічна пожежа

Більше 2000

6

Торф’яні пожежі. В осередках ґрунтових пожеж створюються завали із опалих дерев і ділянок згорілого торфу. Однак торф’яні пожежі можуть і не бути результатом лісових Вони часто охоплюють величезні простори і дуже

важко піддаються гасінню. Небезпека їх у тому, що горіння виникає під землею, утворюючи пусті місця у торфі, який уже згорів. У ці пустоти можуть провалюватися люди і техніка. Всі види цього лиха супроводжуються такими вражаючими факторами, як висока температура в зоні вогню, задимлення великих районів, що подразнююче діє на людей і значно ускладнює боротьбу з пожежею, обмеження видимості, негативний психологічний вплив на населення прилеглих поселень.

Масові інфекційні захворювання і отруєння людей

Інфекційні хвороби – це такі хвороби, які передаються від однієї людини до іншої. Розповсюджуються вони не тільки серед людей, але поражають тварин і рослини. Шляхи і способи передавання інфекцій різні: через органи дихання; при використанні заражених продуктів, фуражу, води; після контакту з зараженими речами; при спілкуванні з хворими людьми і тваринами; при укусах комах та кліщів. Інфекційні хвороби можуть мати широке розповсюдження і масовий характер, при цьому виникають епідемії, епізоотії, епіфітотії, а також масове розповсюдження різних шкідників.

Епідемією називається швидке та широке розповсюдження інфекційних хвороб серед людей. До них відносяться: азіатська холера, природна віспа, брюшний тиф, сипний тиф, СНІД, грип та інші.

Епізоотія – розповсюдження хвороб серед тварин. Серед них: сибірська виразка, сап, ящур, пситакоз, туляремія, чума великої рогатої худоби, африканська чума свиней та інші. Деякі хвороби тварин небезпечні і для людини.

Епіфітотія — це захворювання рослин і характеризується наступними хворобами: ржа хлібних злаків, пірокуларіоз рису, фітофтороз (картопляна гниль) та інші. Велику шкоду сільському господарству приносить також масове розповсюдження шкідників (сарана, колорадський жук, совка, травневий, хрущ, сибірський шовкопряд, терміти та інші (додатки 1, 2, 3).

Надзвичайні ситуації екологічного характеру

Екологічна надзвичайна ситуація – обстановка на визначеній території

НАДЗВИЧАЙНІ СИТУАЦІЇ ЕКОЛОГІЧНОГО ХАРАКТЕРУ
Надзвичайні ситуації, які пов’язані з змінами стану суші Надзвичайні ситуації, які пов’язані зі змінами складу і властивостей атийс^сфе ри
Надзвичайні ситуації, які пов’язані зі змінами стану гідросфери Надзвичайні ситуації, які пов’язані зі змінами стану біосфери

Рис. 2.5. Надзвичайні ситуації екологічного характеру

або акваторії, яка призвела до гострих несприятливих змін у середовищі проживання людей і, як правило, масової загибелі живих організмів, економічних збитків.

До надзвичайних ситуацій, які пов’язані зі змінами стану суші відносяться:

— зсуви, обвали, провали;

— ерозії;

— абразії;

— хімічне забруднення;

— деградація ґрунтів.

До ситуацій, пов’язаних зі змінами стану і властивостями атмосфери відносяться:

— забруднення атмосфери;

— температурна інверсія та недостаток кисню;

— виникнення зон кислотних опадів. До зміни стану гідросфери відносяться:

— скорочення водних ресурсів;

— забруднення джерел водних ресурсів.

До змін біосфери відноситься знищення рослинного та тваринного світу, обумовлене життєдіяльністю людини.

Коментарі не дозволені.